Музика розвиває... інтелект

МУЗИКА РОЗВИВАЄ... ІНТЕЛЕКТ

Рекомендації батькам і педагогам

Про розвиток дитини засобами музики написано чи­мало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох бать­ків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предме­тів, передбачених програмою школи. А до музики як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнан­ня? Для реального життя?

Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з'явившись на світ, має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо їх не розвивати.

На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Уловлюючи в ній ритмічні елементи, завдяки їм з мішанини звуків вона виділяє окремі слова. Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам'яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподівано перетворюються на фрази, що їх зворушливо лепече малюк.

Дослідники також відзначають тісний зв'язок лепету з ритмічними рухами: дитина ритмічно змахує руками, стрибає постукує іграшкою, вигукуючи при цьому скла­ди в ритмі рухів, але тільки-но рухи припиняються, вона замовкає. Уміння адекватно відтворювати різноманітні ритми сприяє правильному відтворенню ритмічного ма­люнка слів, їх складової структури, прискорює розвиток інших лінгвістичних здібностей, наприклад словотворен­ня. Чуття ритму, або ритмічна здатність є в психічному розвитку дитини новоутворенням універсального типу. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяль­ності, поведінки в цілому.

Фізик Гордон Шидв з Каліфорнійського університету і психолог Френк Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуаль­ному становленні дитини. За допомогою комп'ютерних технологій вони з'ясували, що музика впливає на роз­виток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналі­тичного мислення.

В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких роз­ділили на три групи. Дітей першої групи навчали музич­ної грамоти та гри на фортепіано, другої — роботи на комп'ютері, в третій — контрольній — групі ніяких спе­ціальних занять не проводили. Через півроку в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей дітей. Причому в тестах особлива увага приділялася гео­метричним та фізичним уявленням. Виявилося, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи. У дітей, що на­вчалися працювати на комп'ютері, результати були на 28% кращими від отриманих у контрольній групі. На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мис­лення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим кращим буде результат.

Відомо, що музичні вподобання можуть чимало ска­зати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Му­зична освіта розвиває розум і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров'я дитини, сприяє формуванню теп­лих, довірчих відносин у сім'ї між батьками і дітьми.

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обо­в'язково чекати її вступу до музичної школи або звер­татися до фахівця. Прилучати малюка до музики, ви­користовуючи її загальнорозвивальні можливості може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та впра­вами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим — батькам і вихова­телям: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти — по­блажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Навіть якщо ви трохи фаль­шуєте, треба і в цьому разі співати й казати малю­кові: "Я співаю погано, та все одно співати так при­ємно. Але якби я співав (співала) краще, то було б ще веселіше та приємніше!"

Що співати? Краще — дитячі пісеньки, традицій­ний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не па­м'ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам'ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька прос­тих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова — лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнуєть­ся з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою. Але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспі­вайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад "до", "ре", "мі", "до" або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть.

Візьміть за правило програвати якусь фразу на інстру­менті, проходячи повз нього з немовлям на руках. Грай­те не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними му­зичними словами. Можна програти малюкові гаму, по­слідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд — послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хро­матичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Го­ловне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполу­чення, послідовність.

Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Запи­суйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, попу­лярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух. Розрізняють три види музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята ін­шим; частково активне — малюк слухає і водночас ду­має про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голо­су, власних відчуттів.

Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато ра­зів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокально­му та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося пра­вильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дити­ну співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.

Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно вироб­ляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь прос­тий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви маєте ска­зати дітям. Вони будуть у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Можливо, зважаючи на те, що їй подобається ваш спів, вона не наважиться сама заспівати. Не при­пиняйте своїх спроб. Співайте на різні голоси, наслі­дуйте оперних співаків, наспівуйте колискові пісні тощо. При цьому самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повто­рити за вами.

Складайте мелодії, які передавали б значення прик­метників. Це весела гра: доберіть кілька прикметників і залежно від того, як ви сприймаєте кожний з них, скла­діть невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажання наслідувати вас, чудово. Але нехай вони спочатку по­слухають. Потім змініть тактику: заспівайте щось і по­просіть малят визначити — сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, назвемо кілька прикметників, які мож­на використати у цій грі: сердитий, веселий, сумний, переляканий, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вміє­те грати, проведіть таку саму гру за допомогою музич­ного інструмента.

Висота, тривалість і гучність звуків. Запропонуйте дітям заплющити очі та слухати. Зіграйте по черзі висо­кий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попро­сіть визначити відмінність між ними. Доцільно розпочи­нати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче й ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімаль­но — тобто до звуків, що стоять поряд. Потім зіграйте на ксилофоні перші два звуки відомої дітям пісні й запитай­те, який з них вищий (або нижчий), потім наступні звуки, постійно пропонуючи порівняти їх за висотою.

Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучан­ня окремих звуків та їхню гучність. Хай малята слухають звуки різної тривалості, а потім — звуки різної гучності. Якщо ця гра їх зацікавить, ви досягнете того, що вони розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть роз­глядатися не лише стосовно музичних звуків, а й щодо багатьох інших предметів та явищ.

Гра "Сонячні зайчики"

Увімкніть ритмічну музику. За­пропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце й покажіть їй, як пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте малюкові потан­цювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Пос­тупово він навчиться чітко координувати свої рухи, узго­джувати їхній характер, виразність з музичним ритмом.

Ритмічні диктанти

Проплескайте або простукайте руками по столу дуже простий ритм і попросіть дитину повторити його. Якщо вона помилилася, скажіть: "У тебе майже вийшло, але послухай ще раз..." Варіюйте ритми. У тому разі, коли складовою частиною ритму є пауза, відобразіть її мімікою й вимовте звук "шшш". Руки в цей час не рухаються, бо дитина погано сприймає паузу як таку, їй потрібний певний образ паузи. Коли вона по­вторить ритм, попросіть її зробити це кілька разів.

Така гра корисна у випадках, коли вам треба піти з малюком туди, де він нудьгуватиме і його важко буде чимось зайняти.

Гра в запитання та від повід і

Якщо у вас розвине­ний музичний слух, то на початку музичної фрази ви можете визначити, як вона має закінчитися. Поставте дитині музичне запитання, тобто проспівайте їй фраг­мент мелодії, який потребує продовження. Покажіть малюкові, як ви самі відповіли б на таке запитання. Щоб він краще вас зрозумів, придумайте слова, текст до цієї музичної фрази, наприклад: "Як справи? — Спасибі, доб­ре", або: "Де светр? — У мене в кімнаті, у шафі".

Відтворення звука

Якщо у вас добре розвинений слух, зіграйте звук на ксилофоні, а потім проспівайте його. Попросіть дитину зробити те саме. Поступово збіль­шуйте кількість звуків.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов'язана з вірою в себе.

Якщо малюк співає неправильно, запевніть його, що він співає май­же правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

Спів по черзі

Співайте добре знайому малюкам піс­ню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти. Тих, хто співає, може бути двоє або більше. Ви без попере­дження вказуєте на того, хто повинен розпочинати, спів. При цьому попередній співак має замовкнути, оскільки пісню продовжує інший, і так до її закінчення. Таку гру можна провести з ритмом, який ви по черзі вистукуєте разом з дитиною.

Невидимий сусід

Вправа схожа на попередню, але тепер один з учасників — дитина, а другий — уявний сусід, що мовчить. За вашим знаком малюк має припи­нити співати вголос, але продовжувати співати подумки доти, поки ви не дасте команду. Тоді дитина знову по­чинає співати вголос, неначебто в проміжку пісню спі­вав хтось інший — невидимий і нечутний.

У цю гру можна фати утрьох. У цьому разі ритм має переходапм від вас до невидимого сусіда, потім до ди­тини і далі по колу.

Гра в притягання

Хай дитина відстукує простий і добре знайомий їй ритм. Переконавшись, що вона за­хопилася цим заняттям, почніть відстукувати інший ритм. Кожний з вас має дотримуватися свого ритму, не збива­ючись на ритм іншого. Це ефективна підготовка до хо­рового співу без супроводу.

Голосові вправи

Зобразіть звук сирени, тобто на од­ному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапа­зону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте ди­тині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає — знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся роля­ми: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейсь­кої машини тощо. Зрештою, звук сирени можна приду­мати самостійно.

Домашній театр

Читайте й розігруйте казки за ро­лями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга — грубим і низьким, лисичка промов­ляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.

Не розбуди ляльку

Покладіть ляльку в ліжечко, ска­жіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Голоси різного тембру

Поговоріть з дітьми на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вони думають про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай діти знають про різні тембри голосу й відчувають їх.

Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

Педагог здійснює цю роботу в умовах навчального закладу згідно з методикою, застосовуючи ігрові при­йоми й ігри-заняття (див. журнали "ДВ", "Джміль").

Ознайомлення з музичними інструментами. Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів, де працює уважний і доброзичливий продавець. Пока­жіть синові чи доньці різні інструменти і, якщо можливо, дайте послухати, як вони звучать. Візьміть із собою рек­ламні проспекти з картинками і згодом час від часу по­казуйте їх малюкові, допоможіть дитині порівняти ін­струмент з його зображенням на фотографії. Повернувшись додому, запропонуйте малюкові послу­хати, як звучить той чи інший інструмент в аудіозапису, і навчіть упізнавати звучання цього інструмента в різних музичних творах.

Гра "Духовий оркестр"

Спочатку ви демонструєте дитині, як можна за допомогою трубочки та склянки з водою робити бульбашки. Дайте дитині таку саму тру­бочку і спробуйте разом з нею пускати довгі й короткі цівки повітря. Можна позмагатися або дути в склянку по черзі. Потім ви оголошуєте про початок концерту, вми­каєте музику — і ваш "духовий оркестр" ритмічно підігрує. Ця кумедна вправа розвиває в дитини увагу й ди­хання, дає перші навички спільної гри. Для цієї вправи доречно використати твір Ф. Шуберта "Музичний мо­мент".

Гра "Знайди сестричку"

Для її проведення доціль­но використати клавішні інструменти, наприклад фор­тепіано. Разом з дитиною ви вибираєте клавішу, на яку треба натиснути і правильно її назвати. Припустимо, що це буде ре першої октави. Тоді шуканою клавішею ста­не теж ре, але октавою нижче або вище, залежно від вашого місця поруч з дитиною: якщо праворуч — то вище, ліворуч — нижче. Далі ви визначаєте, хто з вас "загадуватиме" першим. Один з гравців ста­вить палець на клавішу і називає її, другий — починає імпровізувати, тобто перебирати звуки на інструменті в своєму регістрі доти, поки не знайде "сестричку"-клавішу, яка збігається за звучанням з тією, що на неї натиснув перший гравець. Коли другий гравець знайде "сестрич­ку" й назве її, поміняйтеся ролями.

Грають по черзі: поки один учасник грає на інструмен­ті, інший — слухає аж поки не підійде його черга грати. У цій грі немає потреби виконувати спеціальні твори й навіть прості мелодії. Краще спробувати дібрати на ін­струменті музичні інтонації, що імітують природні звуки або голоси тварин. Під час гри дитина прагне наслідува­ти дорослого. Гарні, але складні для відтворення мело­дії можуть викликати в малюка сумнів щодо власних здіб­ностей, а звідси й згасання інтересу.

Можна запропонувати малюкові пограти в цю гру в парі з іншою дитиною.

Ця гра дає можливість легко запам'ятати місцезнахо­дження й назви клавіш. Вона розкриває здібності дити­ни до імпровізації і сприяє пізнанню можливостей музи­кування через наслідування.

Голос дитини. Розвиток музичного слуху, спів допо­магають повніше використовувати всі можливості голо­су дитини. Багато в чому властивості голосу визнача­ються анатомічними особливостями конкретної людини: її віком, будовою гортані, об'ємом навколоносових па­зух. Але деякі характеристики голосу можна й треба розвивати з раннього дитинства.

Велике значення в розвитку мовлення й постановці музичного голосу має правильне дихання. Запорука віль­ного дихання, а відтак і хорошого голосу — правильна постава. Вона важлива для роботи серця і достатнього постачання тіла киснем.

Корисні вправи:

Займайтеся з дітьми фізичними вправами, плаван­ням, зміцнюючи їхні м'язи грудей, черева, спини.

Перетворіть дихальну гімнастику на захопливу гру. Надимаючи кульку, можна чергувати глибокі й ко­роткі видихи. Запропонуйте дитині роль шукача під­водних скарбів: розкладіть на підлозі іграшки. Щоб їх дістати, треба "пірнути" й затримати дихання.

Дітям зі слабкими мовними даними добре допома­гають вправи на поєднання співу з пасивними руха­ми, співуче читання, ритмічне читання — чергуван­ня коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музичною тощо.

Чого не варто робити:

Не робіть далекоглядних висновків про наявність або відсутність у дитини музичного слуху й голосу. Вокальні м'язи у дошкільнят ще не розвинені.

Гучний спів, крик шкодять ще не зміцнілим голосо­вим м'язам дітей, притуплюють слух і негативно по­значаються на їхній нервовій системі.

Шкоду голосовим зв'язкам завдає також виконання дітьми пісень для дорослих з великим діапазоном, що їх вони чують по радіо, телевізору, в аудіозаписах.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: лю­бов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міц­ною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до ін­тенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєво­го сприйняття, створює надійний фундамент для станов­лення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя люди­ни в майбутньому.

Світлана НЕЧАЙ, канд. пед. наук, доц. каф. дошк. педагогіки

Республіканського вищого навчального закладу "Кримський інженерно-педагогічний університет м. Сімферополь